Я в особистій терапії з 2016-го року. Розуміння, що вже не виводжу прийшло ще, коли мама захворіла на онкологію, але збиралася у терапію довго. І кілька років потому, коли все ж таки наважилася на перший сеанс, дуже боялася. Пам’ятаю тоді писала список тем, які б хотіла пропрацювати: гостре переживання втрати та розгубленості по життю, розпач, депресивний стан, що іноді доходив аж до фізичного болю, відсутність впевненості в собі, страх відкриватися та довіряти людям, дуже низька самооцінка, через досвід булінгу в підлітковому віці, ну і головне – глухість та нечутливість до себе та близьких, та нерозуміння взагалі, чого я хочу від життя.
Власна терапія мені дозволила подолати ці труднощі, знайти для себе відповіді та пережити складний болючий досвід втрати. В цьому місці тепер я можу бути опорою для інших. А взагалі терапія це класний інструмент росту і саморозвитку. Зараз у процесі власної терапії я люблю експериментувати, долаючи власні межі, та відкривати щось нове про себе.