Коли 13 років тому я прийняла рішення почати вивчати психологію, я навіть не підозрювала, як це змінить мене та моє життя. І я дуже вдячна собі за цей вибір.
Психологія, як виявилося, не така проста, як багато інших наук. Неможливо стати справжнім психологом, не пройшовши шлях клієнта, не пропустивши все це через себе, не торкнувшись своєї душі, не занурившись у власні слабкості, не зіткнувшись віч-на-віч зі своїми страхами, не відчувши своїх почуттів у повній мірі. Це далеко не найприємніші переживання, але саме проживаючи те, що було недопрожитим і застигло десь глибоко всередині, ми відчуваємо приплив нової енергії. І тоді приходить відчуття справжнього життя — не десь і в когось, а в собі.
Для цього не потрібно їхати в далекі країни в пошуках себе чи нових сильних відчуттів. Для цього потрібно просто познайомитися із собою.
Для мене психотерапія — це шлях до справжньої себе. Але цей шлях непростий і часто болісний, і саме для того, щоб його пройти, потрібен психолог. Адже наша психіка влаштована так, що з найкращих спонукань усіма можливими й неможливими способами намагається відвести нас від неприємних переживань. Проте саме ці переживання блокують нашу життєву енергію. І щоб пройти цей шлях, нам потрібна інша людина, яка в процесі змін образно тримає нас за руку й каже: "Не бійся, я тут, я з тобою".