У психотерапію я прийшла вже працюючи психологом — не з абстрактної цікавості, а з живого досвіду. Це був шлях зустрічі з власною вразливістю, внутрішніми конфліктами, сумнівами у собі, напругою у стосунках і професійними викликами. Психотерапія стала для мене не «виправленням проблем», а простором глибокого пізнання себе, своїх меж, потреб і цінностей.
Цей досвід суттєво змінив мою опору на себе — як людину і як фахівця. Я навчилася бути уважнішою до власного стану. З’явилася внутрішня стійкість, здатність витримувати складні емоції — свої й клієнтські — без втечі, знецінення чи поспіху.
Психотерапія сформувала мою професійну позицію: працювати обережно, етично, з повагою до темпу людини та її досвіду, особливо коли йдеться про травму. Саме тому я постійно продовжую навчання, проходжу супервізії та власну терапію — не як формальність, а як необхідну умову відповідальної психологічної практики.
Для мене психотерапія — це живий процес, який змінює не лише клієнтів, а й фахівця. І я добре знаю це з власного досвіду.