Софіє, те, що ви описуєте-це симптоми емоцйного вигоряння. Можливо, депресивний стан. А те, що оточуючі знецінюють ваші переживання, може додавати почуття самотності та провини. Це важко і я щиро вам співчуваю.
Приєднуюсь до колег і не буду повторюватись, але моя проста рекомендація, яка тут не звучала - звернутись до психіатра для діагностики. Це важливо. Це піклування про себе, бо вашій дитині потрібна спокійна і задоволена мама. Правильно підібране лікування за кілька тижнів полегшить ваш стан. Після цього, коли рівень тривоги і апатії стане нижчим і з'являться сили жити, можна буде доєднати роботу з психологом, фізичні навантаження, тощо.
Також, мені вважається важливим сказати, що ви не одна в цьому стані, це не соромно. У нього є назва. І він піддається корекції.
Бажаю вам сил, Софіє)
