Паша, ті думки, які ви описуєте, звучать дуже важко. Коли людина починає відчувати, що вона нікому не потрібна і тільки заважає іншим, це приносить багато болю і самотності.
Важливо сказати одну річ: у таких станах справа часто не тільки у думках або характері людини. Коли психіка довго знаходиться у сильному стресі або пригніченому стані, у мозку може порушуватися баланс речовин і гормонів, які відповідають за настрій, відчуття сенсу, енергію та здатність тверезо оцінювати себе.
Через це свідомість починає працювати ніби через “темний фільтр” — людина бачить себе гіршою, ніж вона є насправді, і з’являються дуже жорстокі думки про себе.
Тому в такій ситуації важливо не залишатися з цим станом наодинці і звернутися до лікаря-психіатра. Це не означає, що з вами «щось не так» як з людиною. Навпаки — це означає, що організму зараз може бути потрібна допомога на біологічному рівні, щоб вирівняти стан.
Іноді правильно підібрана медикаментозна підтримка допомагає відновити баланс у мозку, і тоді людина починає відчувати полегшення: думки стають менш жорсткими, з’являється більше сил і ясності. Це як заправити автомобіль якісним топливом і тоді він буде довго їхати та не ломатися.
Коли стан трохи стабілізується, тоді вже значно легше працювати і з психологом, розбиратися з причинами того, що привело до такого самоставлення.
Те, що з вами зараз відбувається, — це стан, з яким можна і потрібно працювати, і для цього є фахівці та способи допомоги. Ви не повинні справлятися з цим наодинці.
