Що робити, якщо я боюся дорослішати, а час іде?

Дорослішання — це процес переходу від дитячого стану до періоду зрілої людини, що бере на себе відповідальність, виконує обов’язки, бере під опіку, в тому числі фінансову, інших людей, тварин.

Часто в нашій свідомості дорослішання передбачає лише фінансову спроможність забезпечити себе всім необхідним. Проте насправді поняття «дорослішання» є набагато ширшим.

Дорослішання — це процес психологічного становлення людини, коли вона поступово вчиться брати відповідальність за своє життя, розуміти себе, свої емоції, цінності й будувати здорові стосунки з іншими. Зрілість не дорівнює віку. Тому дорослішання — це не момент, а шлях, який триває все життя.

Процес дорослішання безумовно провокує появу побоювань та страхів.

Чому так відбувається? Чому ми часто залишаємось у дитячій позиції, навіть свідомо цього не бажаючи? Чому ми боїмося дорослішати та чи нормально залишатися «дитиною всередині»?

Дуже багато запитань. Давайте простою мовою спробуємо знайти відповіді разом.

Чому ми боїмося дорослішання?

На рівні психіки дорослішання виглядає наступним чином:

• Формується власна ідентичність — «Хто я?», «Який я?», «Що мені важливо?».
  Людина починає розуміти, що вона окрема від батьків, має свої думки, почуття, бажання.
• Розвивається самостійність — здатність приймати рішення і нести за них відповідальність. Це не про те, щоб «усе робити самому», а про вміння обирати та відповідати за наслідки.
• Виникає емоційна зрілість — вміння помічати свої емоції, не зливатися з ними, а керувати ними. Наприклад, замість «вибухати» у гніві — зрозуміти, чому я злюсь.
• Змінюється ставлення до інших. Людина починає бачити, що у кожного свій світ, свої потреби, а не лише «як я хочу».
• Формується внутрішня опора. Замість того щоб чекати схвалення від інших, людина поступово вчиться довіряти собі.

Це досить не мало!

Для того щоб зрозуміти свої емоції, почуття, відповідальність, потрібен не один рік психологічної терапії.

Чому ми часто залишаємось у дитячій позиції, навіть свідомо цього не бажаючи?

Людина — жива істота, що має своє дитинство, шлях проходження підліткового віку, професійного самовизначення, особистісного становлення, а отже, жодна людина не могла не отримати дитячі травми, певні установки, страхи та інше, що «затримує» її у дитячому віці.

Це досить просто зрозуміти на такому прикладі. Якщо дитина знає що таке «відсутність коштів», гостро її переживала у дитинстві, то навіть добре заробляючи, людина буде перебувати у тривозі, що грошей може не вистачити.

Скоріше за все така людина кожного разу буде впадати у дитячу позицію страху при виникненні фінансових ризиків.

Або, якщо людина не має фінансової самостійності та звикла бути у «дитячій підпорядкованій позиції», то вона буде несвідомо шукати саме успішного партнера, що забезпечить фінансову стабільність.

Ні в першому, ні в другому випадку про дорослість мова не йде. Тут є місце саме дитячим травмам, які потребують психотерапії.

Чи нормально залишатися «дитиною всередині»?

Ситуації, коли ми відчуваємо себе на 5 років, присутні у кожної людини в певні періоди життя, в окремих ситуаціях. Доречними є питання: наскільки це часто і як ви справляєтесь із такими станами?

Саме ці питання має ставити психолог, якщо ви звертаєтесь із запитом про власне дорослішання. Саме тут буде корисною, чи навіть необхідною, індивідуальна психотерапія.

Практичні кроки, що допомагають прийняти дорослішання

Прийняття дорослішання — це не про «змушувати себе бути дорослим», а про поступове навчання жити свідомо й у контакті з собою.

Ось практичні кроки, які реально допомагають у цьому процесі.

Визнати, що зміни — це нормально!

Дорослішання завжди пов’язане зі змінами: у тілі, думках, стосунках, бажаннях. Прийняття змін та їх визначення — перший важливий крок.

Замість «я не хочу змін», скажіть собі: «Мені трохи страшно, але я вчуся жити по-новому». Це допомагає зменшити тривогу і не боротися з природним процесом.

Вчитися помічати та називати свої емоції

Прийняти себе — значить знати, що зі мною відбувається. Тобто розуміти свій стан, свої реакції на ту чи іншу ситуацію, на певних людей.

Коли щось відчуваєте, запитайте себе: «Що я зараз відчуваю? Чому?»

Корисно вести емоційний щоденник — коротко записувати почуття щодня.

Також важливо вчасно звертатися до психотерапії, коли з почуттями самостійно розібратися стає складно, або навіть неможливо. Хороший спеціаліст вам зможе пояснити природу почуттів, їх користь та спосіб керування.

Вчитися говорити про свої потреби

Дорослішання — це вміння не мовчати, коли щось не підходить, і не вимагати, коли хочеться.

Важливо розуміти свої потреби та конструктивно розповідати про них іншій стороні. Доцільно використання «Я-повідомлень». Приклад: «Мені неприємно, коли…, я б хотів(ла)…». Це тренує повагу до себе та інших.

Маленькі кроки самостійності

Не обов’язково все вирішувати самотужки — важливо поступово брати відповідальність.

Люди навколо також можуть бути помічниками на певний час. Просити поради та допомоги — це також про дорослість та розуміння своїх кордонів.

З чого можна почати:

• Самостійно плануйте свій день, заведіть щоденник справ.
• Вирішуйте дрібні побутові справи: оплата комунальних платежів, закупка води, продуктів, догляд за твариною тощо.
• Пробуйте робити вибір і бачити наслідки.

Це формує відчуття «я можу впоратися».

Не вимагати від себе бути «повністю дорослим»

Дорослішання — це не пункт призначення, а шлях.

Дайте собі дозвіл помилятися, сумніватися і час від часу відчувати себе дитиною — це теж частина процесу.

Як психотерапія допомагає впоратися зі страхом дорослішання?

Вище ми вже говорили про те, що дитячі страхи, травми, больові зони затримують нас у «дитячому віці» або час від часу повертають у дитячу позицію.

Саме на психотерапії є можливість пропрацювати ці болючі місця та вільно видихнути емоції, що затримують нас у дитинстві.

Також на психотерапії ви навчаєтесь розуміти власні емоції, почуття, думки та стани.

На психотерапії ви знайомитесь із тим, що таке відповідальність за наслідки власних дій та вчинків, ви вчитесь приймати їх та по можливості нести у «великому житті».

Запрошую на психотерапію!

Мене звати Анна Притула. Я — екзистенційний психолог, маю досвід понад 5 років саме в проведенні індивідуальної та групової психотерапії. Моя спеціалізація — емоції, тривоги, страхи.

Саме робота у цьому напрямку дозволяє клієнтам по завершенню терапії говорити: «Дякую, я нарешті відчуваю себе на свій вік, а не як маленька дитина! Я розумію себе, свої почуття, емоції, розбираюсь, що зі мною відбувається або даю собі час розібратися».

Вже 3 роки я проводжу психологічну групу, що направлена саме на появу та проявлення себе як дорослої людини.

Разом ми зможемо без поспіху та з великою обережністю подивитися у власний стан та дослідити рівень власної дорослості та місця, де потрібно працювати.

До себе раджу звертатися:

• Підліткам від 16 років або дорослим, які прагнуть відчувати себе на власний вік.
• Тим, хто відчуває тривогу, страхи.
• Хто не розуміє власні емоції та хоче навчитися їх контролювати.
• Хто прагне налагодити відносини з іншими людьми: дружні, професійні, особистісні.
• Хто зіштовхнувся із питаннями сенсу життя, внутрішньої пустоти, пошуків шляхів подальшого життя.
• А також всім, хто бажає глибше познайомитися з екзистенційною психологією, має питання, шукає свої власні відповіді на них.

Буду рада знайомству!