Як пояснити дитині, що таке повага?

Для того щоб дорослий міг пояснити дитині, що таке повага, він сам має чітко і структуровано розуміти, що ж означає це слово, цей термін, це відчуття.

У психологічному аспекті повага — це здатність помічати іншу людину, визнавати й приймати її межі та правила, не принижувати, не звинувачувати, не знецінювати, навіть коли не згоден з його поглядами, думками, діями чи поведінкою.

Повага у дитячому віці відчувається, проживається та усвідомлюється в процесі життя, в моменті спілкування з іншими людьми, друзями, родичами, вчителями.

Дитина «зчитує», як ставляться до неї, чи розуміють її, чи цінують, чи приймають її думки, ідеї, дії.

Дитина вчиться поваги тоді, коли її слухають, з нею рахуються, не лякають, не принижують, не тиснуть. Коли пояснюють, дотримуються слова в спілкуванні та діях.

Дорослим, батькам, дідусям, бабусям, вчителям і наставникам варто розуміти одну річ — те, як до дитини ставляться, стає тим, як дитина потім ставиться до інших.

Тож ще раз наголошу на тому, що доросле оточення, в якому живе дитина, має вміти поважати дитину і ставитися з повагою один до одного.

Як пояснити, що таке повага?

Пояснюйте через відчуття, а не правила

Поясніть дитині, що повага — це коли з тобою поводяться так, щоб тобі не було боляче і соромно.

Спитайте у дитини «А як ти розумієш, коли до тебе ставляться з повагою?», вислухайте відповідь, прийміть бачення дитини та опишіть свою думку щодо цього. Приймати точку зору іншого — це теж один із пунктів поваги.

Станьте прикладом

Дитина вчиться поваги не зі слів, а з досвіду.

Знаєте, як говорять: «Діти нас не чують, діти нас копіюють». Тобто наші дії у розумінні поваги будуть більш значущими в порівнянні зі словами.

Дайте зрозуміти, що повага взаємна.

Важливо донести дитині сенс: «Я поважаю тебе — і ти поважаєш інших». Це стосується дорослих і дітей.

Вкладайте поняття поваги через розуміння меж

Якщо дитина порушує межі, говоріть спокійно: «Мені неприємно, коли зі мною так говорять». Це вчить поваги на живому особистому прикладі.

Дитина бачить, що це є важливим для дорослого, як він реагує, коли порушуються межі дозволеного.

Використовуйте приклади з життя.

Розповідайте приклади взаємоповаги з власних особистих життєвих історій. Можливо, це історії ваших батьків чи дідусів і бабусь.

Можна, як варіант, за сімейною вечерею навести приклад, розповісти цікаву історію з життя, зі школи, друзів, поспілкуватися на цю тему, запитати: «А як ти розумієш, де була повага, а де — ні?»

Дозвольте дитині висловлювати власну точку зору. Дитина має розуміти, що вона може говорити те, що думає, і буде зрозумілою та прийнятою, її не розкритикують, на неї не накричать, що її думка важлива.

Ось це і буде прикладом живого спілкування, щирої взаємодії та поваги одночасно.

Дозвольте дитині не погоджуватися

Дитина має право думати по-іншому, говорити по-іншому, вчиняти по-іншому. Це її право, її вибір, і це є повага — дозволити думати так, як вона думає.

Єдине, що можуть зробити батьки — це попередити, проговорити, що якщо зробити так, то це може призвести до негативних наслідків. Без крику, без страху або примусу.

Якщо дорослі є авторитетом для своєї дитини, то дитина з повагою буде ставитися до них і прислухатиметься до їх рішень, підказок і слів підтримки, а може навіть і проситиме поради.

Мудрі батьки мають навчитися ще з малечку дитини говорити: «Я думаю так, але ти вже дорослий і можливо маєш свою точку зору. Які у тебе думки з цього приводу?»

У спілкуванні, варто привчити дитину висловлювати саме свою думку. Так і формується авторитетність дітей до батьків.

Дитина розуміє, що вона цінна, важлива, її слухають, приймають, чують.

Помічайте маленькі кроки, результати та хваліть за них

Помічайте уважність, вміння слухати, турбуватися про інших. І найважливіше, дякуйте!

Дитині буде дуже приємно, легко і натхненно від слів подяки. Дитина має усвідомити, що те, що вона робить, потрібно, важливо, цінно і приносить користь. Тоді вона старатиметься ще і ще проявляти себе з позитивного боку.

Запам’ятайте одну істину: дитина вчиться поваги тоді, коли сама відчуває повагу до себе. Дорослі дуже часто віддзеркалюють себе у своїх дітях, і у тому віддзеркаленні діти завжди прагнуть побачити себе цінними та важливими.

Простір психологічної безпеки

Це те, що варто сформувати в умовах розвитку і росту дитини. Дайте зрозуміти дитині, що вона в безпеці, а не в страху.

Вона має отримувати досвід до будь-яких емоцій і розуміння життя через почуття безпеки, а не через стан страху.

Звісно, що якщо дитина вас боїться, то вона слухається, але не розуміє, не вивчає, не заглиблюється в себе і свої стани. Вона не почувається в безпеці та не може довіряти дорослим свої проблеми, незрозумілі питання тощо.

Якщо дитина почувається безпечно і живе в стані повної довіри, то це саме той стан, який спонукає пізнавати світ відкрито і щиро. Дитина усвідомлює, що в будь-якій ситуації, вона буде зрозумілою, прийнятою.

Дорослим важливо збудувати той простір любові, розвитку та пізнання, в якому дитині буде комфортно.

Шлях до довірливих стосунків з повагою пролягає через контакт з емоціями

Дорослі мають самі бути емоційно стійкими, щоб мати силу, ресурс, знання та вміння допомогти розібратися дітям зі своїми емоціями.

Дитина має вміти розпізнавати, помічати емоції інших, порівнювати їх, а також чітко розуміти, від чого буде боляче, від того страшно, чи той або інший випадок не принесе користі нікому. Це і є основа поваги.

Найвищий пілотаж, як то кажуть, коли дитина навчилась регулювати свої емоції.

До речі, це дуже глибока, навіть я б сказала, глибинно важлива тема.

Повага — це те, як ви, дорослі, вмієте реагувати на ту чи іншу життєву ситуацію. Чи вмієте ви лаконічно, не боляче і з відчуттям поваги дати відповідь.

Не говоріть через претензії, а краще з розумінням і завдяки «Я-повідомленням»: «Мені неприємно, боляче, коли зі мною вчиняють чи говорять так…»

Ви говоритимете про свої відчуття, і дитина зробить висновки про те, що дорослим так не приємно і так не треба говорити чи діяти.

Повага — це також і вміння сказати «ні», чітке, лаконічне, розважливе: «Я не дозволяю себе ображати. Ти маєш право злитися, але не бити чи кричати. Ти маєш право обирати, як відреагувати, але кожна поведінка, кожен вчинок має наслідки».

Дитина успадковує не слова, а стиль, енергію, сенс, зчитує поведінку, як ви говорите в конфлікті, як ставитеся до слабших, як контролюєте і відстоюєте свої межі.

Повага починається з того, як дорослий поводить себе у непростих життєвих ситуаціях.

Проявляйте повагу не через примус чи страх, а через любов та авторитет, і тоді це буде внутрішньою силою вашої дитини, вона матиме цінний орієнтир всередині себе, як жити, як діяти, як спілкуватися і як відчувати.

Якщо дитина грубить — це сигнал, а не «поганий характер».

• Дайте зрозуміти дитині, що є особистість (тобто дитина) і є її дії. Не варто говорити: «Ти невихований». Краще сказати: «Я не дозволяю так говорити».
• Дитина вчиться регулювати емоції, спостерігаючи за вами, дорослими. Тож думайте та аналізуйте, що ви робите і що говорите: «Мені неприємно, коли зі мною говорять таким чином. Я злюся, але не кричу».
• Завжди давайте вибір, не ставте ультиматуми. Це знижує опір і формує відповідальність. «Ти можеш сказати це спокійно або давай зробимо паузу?»
• Відокремлюйте емоцію дитини від її поведінки. Варто дати чітко зрозуміти, що допустимо, а що ні.
• До розмови варто повернутися після того, як сварка стихне, коли зменшиться емоційна напруга. Для дитини пояснення будуть зрозумілими та зіграють свою роль лише в стані спокою.

Коли варто звернутися до психолога?

Звернення потрібне, якщо посилюються непослух і грубість, якщо дитина часто зривається і закривається, з’являється агресія до себе чи інших, якщо батьки відчувають безсилля або постійну тривогу, провину.

Як психолог може допомогти батькам:

• Допоможе зрозуміти причину поведінки, а не лише її форму.
• Навчить реагувати спокійно і впевнено, без образ, крику, критики.
• Підкаже як вибудувати здорові межі.
• Підтримає дорослих (батьків, наставників) емоційно.
• Допоможе відновити контакт в сім’ї.

Запрошую на консультацію

Якщо вам, батькам, і вашим дітям, складно залишатися спокійними, важко утримувати нормальний емоційний фон в родині, то запрошую вас до себе на консультації, де ви знайдете свої точки опори, отримаєте підтримку і чіткі роз’яснення як проживати нелегкі періоди сімейного життя.