Придушення особистості дитини та наслідки в дорослому житті

У нашій ментальності під придушенням особистості дитини часто мають на увазі фізичне насильство. Насправді це ширше поняття.

Придушувати маленьку людину можна по-різному. Знецінення, емоційний тиск, заборона на прояв почуттів, придушення потреб дитини в інтересах дорослих, заперечення бажань дитини.

Тобто емоційне придушення особистості дитини проявляється у словах і діях, які ми здійснюємо щодо дітей абсолютно неусвідомлено.

При цьому батьки часто не підозрюють, що подібні методи виховання можуть мати негативні наслідки в майбутньому житті їхньої дитини. Часто можна почути фразу: «Мене теж так виховували, і нічого, виріс(ла) хорошою людиною».

Втрачені мрії та чужий вибір

Напевно, багато хто з нас помічали, що обрали не ту професію, займаються нелюбою справою, не вміють відстоювати свої права і межі, заявляти про свої бажання, зрештою, не можуть відмовити в проханні, сказавши просте слово «Ні». Ми виправдовуємо це особливостями характеру, скромністю, вихованням, знаходимо безліч інших відмовок.

А причина може бути в тому, що в дитинстві до дитини не прислухалися, усі рішення приймалися за неї: «Я краще знаю, ким тобі краще бути»; «Мені видніше, що тобі вдягнути»; «Я старший(а) за тебе, тому знаю, як правильно…»

Помста за дитячі приниження

Вирослі в атмосфері придушення люди, повторюючи знайому модель стосунків, таким чином отримують можливість на когось вилити негативні емоції, витіснені в дитинстві в підсвідомість, несвідомо реалізують своє бажання помститися власним батькам (учителям або вихователям) за пережиті приниження і змусити інших (у першу чергу своїх дітей) страждати за власні покарання.

Таким чином ми отримуємо замкнене коло.

Забута травма, що керує дорослим

Насправді будь-яке насильство, навіть здійснене «заради блага», викликає біль. Діти вже в ранньому дитинстві отримують душевні травми, на які ніхто не звертає уваги.

Стаючи дорослими, вони «забувають» історію свого дитинства і логічною стає потреба виплеснути на когось накопичені негативні емоції або звернути свій гнів на власну дитину.

Втім, важливість виховання заперечувати не можна, потрібно з повагою ставитися до особистості дитини, виявляючи терпимість до її почуттів і сприймаючи її потреби та образи як власні. Щирість батьків і вміння чути дитину природним чином формують позитивне ставлення до світу.

Від qui.help: кожне дитинство заслуговує на повагу та дбайливість

Будь-яка форма емоційного тиску або придушення залишає слід. Іноді його складно помітити самому, але саме він заважає будувати здорові стосунки, вірити в себе і відчувати право на щастя.

У qui.help ми віримо, що кожне дитинство заслуговує на повагу та дбайливе ставлення. І якщо ви впізнаєте в цих рядках свої переживання або наслідки, ви вже не самі.

Наші психологи допоможуть розібратися з коренями болю, вийти із «замкненого кола» та побудувати життя, де є місце вашому голосу, вашим почуттям і вашим бажанням.

Запис до автора або інших психологів на сайті.