Що робити, коли чоловік — аб'юзер?

«Я не думала, що це трапиться зі мною», — таку фразу можна почути від постраждалих найчастіше.

На початку стосунків вас оточують турботою та любов’ю, але потім раптом починаються контроль, заборони, приниження, погрози.

Потрібно розуміти, що далі буде лише гірше. Наступний крок — фізичне насильство.

Багато жінок свято вірять у те, що їм колись таки вдасться «розчаклувати» свого партнера, якщо відповідати на прояви насильства добром та турботою.

Але у партнерів, схильних до аб’юзу, немає проблем із собою — просто іншим поруч із ними стає нестерпно.

Контроль грошей, ізоляція від близьких, постійна критика — це психологічне та економічне насильство. І майже завжди воно передує фізичному.

Типові прояви аб’юзивних стосунків

Перш за все, це тотальний контроль та ізоляція.

Заборони на зустрічі з подругами чи родичами формально немає. Однак постійно з’являються важливі причини, які порушують ваші плани. Або раптом ці близькі вам люди стають «невідповідною» компанією.

І вам говорять про це з кращих спонукань, звичайно ж.

Партнер хоче знати, де ви знаходитесь, з ким спілкуєтесь, перевіряє ваші гаджети та соціальні мережі.

Інші ознаки:

• Газлайтинг. Форма маніпуляції, за якої аб’юзер змушує вас сумніватися у власній адекватності («цього не було», «ти все вигадуєш», «ти маєш проблеми з пам’яттю»).
• Безпідставні звинувачення у невірності як спосіб залякування та сприйняття партнера як своєї власності.
• Знецінювання. Ваші досягнення, почуття та інтереси висміюються чи ігноруються.
• Емоційні гойдалки. Різкі зміни настрою від надмірної ніжності («любовне бомбардування») до холодності та агресії без видимих причин. Гра в мовчанку чи, навпаки, цілодобове з’ясування стосунків.
• Шантаж розставанням, заподіянням шкоди собі, вам чи домашнім тваринам у разі непокори.
• Перекладання відповідальності. У будь-яких конфліктах ви завжди винні. Ви ловите себе на думці, що заздалегідь обмірковуєте кожне слово, кожну покупку, дію, щоб не викликати невдоволення чи спалах гніву партнера. Фрази на кшталт «ти мене довела» — класична ознака аб’юзу.

• Фінансовий контроль. Обмеження доступу до грошей, вимога звітів про кожну витрату пояснюється раціональною економією, при цьому аб’юзер не економить на собі. Заборона на роботу («займайся краще будинком, навіщо тобі працювати за ці копійки?»), щоб ви були фінансово залежні та обмежені в контактах.

• Порушення кордонів. Фізичне насильство (навіть «випадкові» поштовхи чи сильні захоплення рук) та сексуальний тиск, примус до сексу.
• Прояви агресії. Кидання предметів у ваш бік, знищення цінних для вас речей тощо.

Все це крапля за краплею позбавляє впевненості у собі.

Важливо довіряти своїм почуттям — вони вас не дурять. Якщо у стосунках ви постійно відчуваєте тривогу, страх замість спокою та впевненості, це привід зупинитися, прислухатися до себе та почати щось змінювати.

Чому жінки залишаються у таких стосунках

Жінки часто відчувають сором, провину, страх, залежність від партнера (емоційну та фінансову), що ускладнює звернення по допомогу. Вони можуть думати, що самі винні у ситуації чи що ніхто їм не повірить.

Однією з головних перешкод стає емоційна прив’язаність, що формується через циклічність насильства: після епізоду агресії завжди слідує період «медового місяця».

Це породжує ілюзію змін та надію, що нарешті все буде добре.

Важливу роль відіграє фінансова та соціальна ізоляція. Відсутність власних заощаджень та підтримки близьких, з якими зв’язок був планомірно розірваний, робить вихід практично неможливим.

Ситуація ускладнюється наявністю дітей — жінка боїться залишити їх без засобів для існування або побоюється погроз партнера відібрати їх через суд.

Нерідко на ситуацію впливають і застарілі соціальні установки про необхідність зберігати сім’ю будь-якою ціною, що змушує приховувати проблему зі страху засудження.

На глибшому рівні жінка має страх за своє життя. Момент спроби розриву стосунків є найнебезпечнішим періодом, коли рівень фізичної агресії з боку партнера може досягти піку.

Загрози розправою з нею чи близькими паралізують волю, призводячи до стану вивченої безпорадності.

Що робити, якщо ви зрозуміли, що ваш чоловік — аб’юзер

Вихід із такої ситуації можливий, але він вимагає підготовки та зовнішньої підтримки. Часто навіть найближчі родичі бувають не в курсі, оскільки жінки з різних причин приховують те, що відбувається у їхніх стосунках.

Під покровом таємниці та безкарності насильство збільшується.

Свідків та союзників (а значить, допомогу та підтримку) можна знайти лише переставши покривати аб’юзера.

Ви не винні у тому, що відбувається, і маєте право на безпеку, тому розуміння своїх прав та чіткий алгоритм дій є надзвичайно важливими.

Що потрібно зробити насамперед:

1. Поліція та лікар — відразу у разі фізичного насильства. Кожен випадок фіксуйте офіційно. Медичні довідки — сильний документ.
2. Зберігайте докази. Фото травми, погрози, листування, показання свідків.
3. Безпека насамперед. Найнебезпечніший момент — коли агресор розуміє, що ви хочете піти. Плануйте втечу тихо, заздалегідь підготуйте безпечне місце. Зберіть «тривожну сумку»: документи (паспорти, свідоцтва про народження дітей), гроші, ключі, необхідні ліки та мінімум одягу. Сховайте її у безпечному місці або у довірених людей.
4. Домовтеся про кодове слово: виберіть слово або фразу, яку ви відправите близьким або друзям у разі екстреної небезпеки, щоб вони викликали поліцію.

6 грудня 2017 року було прийнято закон № 2227-VIII.

Було внесено зміни до Кримінального кодексу України, а саме з’явилася стаття «Домашнє насильство» 126-1 КК. Також було внесення ряду змін щодо покарання, а саме введення обмежувальних заходів щодо осіб, які вчинили подібні злочини.

У великих містах України (Київ, Львів, Одеса, Дніпро та ін.) працюють шелтери — безпечні місця, де жінки з дітьми можуть тимчасово проживати (зазвичай до 3–6 місяців).

Там надають:

• Безпечне житло та харчування.
• Супровід юриста та психолога.
• Допомога у відновленні документів та пошуку роботи.

Для отримання місця в шелтері часто потрібен напрям від соціальних служб чи поліції, але в екстрених випадках можна звертатися безпосередньо до громадських організацій.

Як може допомогти психотерапія перед та після виходу з аб’юзивних стосунків

Терапія допомагає відновити контакт із реальністю. В умовах постійного знецінення людина перестає довіряти своїм почуттям та думкам.

Психотерапевт допомагає назвати те, що відбувається своїми іменами — маніпуляцією, контролем, насильством — і цим повернути ясність і внутрішню опору.

Це знижує почуття провини, зміцнює впевненість і допомагає прийняти рішення, виходячи із турботи про себе, а не зі страху.

Після виходу терапія створює простір для відновлення.

У ній можна безпечно прожити горе — за втраченою надією, минулою версією себе, вкладеними ресурсами й нездійсненим майбутнім.

«Важливою частиною роботи стає розуміння динаміки стосунків: чому вони утримували, які внутрішні переконання чи дитячі моделі у цьому брали участь. Образно кажучи, терапія спрямована на те, щоб знову не наступити на ті ж граблі.

Психотерапія також допомагає відновити самосвідомість: наново відчути свої бажання, цінності та потреби, послабити внутрішнього критика та поступово зміцнити самооцінку», — Мілана Салмінська, психоаналітик, сімейний психолог.

Окрема увага приділяється здоровим кордонам — уміння говорити «ні», захищати себе без почуття провини та довіряти своїй інтуїції.

Робота з травмою та емоційними тригерами дозволяє знизити тривожність, повернути почуття безпеки та підготуватися до нових, здоровіших стосунків — заснованих на повазі, чесності та взаємній підтримці.

Запрошую на консультацію

Коли людина перебуває у складній ситуації, неможливо оцінити її об’єктивно. Тільки глянувши на неї збоку, можна зрозуміти, що відбувається насправді.

Запрошую вас на консультацію, щоб допомогти прийняти правильне для вас рішення та знайти можливість та сили для його здійснення.

Аб’юзивні стосунки не закінчуються в момент розставання.

Після розриву їх наслідки можуть відчуватися місяцями та навіть роками: тривожність, втрата довіри, емоційна нестабільність і складнощі з особистими кордонами.

І саме тут психотерапія може стати важливою опорою як до виходу з таких відносин, так і після.

Любити не означає страждати!