Вітаю. Паша, те, що ти описав - це стан, у якому психіці дуже важко. Коли накопичується біль, виснаження й самотність, мозок починає говорити жорстокими словами — ніби ти зайвий, ніби без тебе всім було б краще, але це симптом болю, а не факт. Ти не робиш світ гіршим своїм існуванням, навпаки сам факт, що ти відчуваєш, переживаєш, думаєш про інших, уже говорить про твою чутливість і значущість. Людина, якій «байдуже», не мучиться такими думками. Ненависть до себе часто виростає там, де було багато критики, відкидання або там, де довго доводилося бути «сильним» без підтримки. Це можна змінити.
Зараз є не тільки розмовні методики, а й ті, що працюють на нейробіологічному рівні і допомагають опрацювати навіть ранні дитячі травми. Якщо маєш питання, можеш написати мені, докладніше поясню.
А зараз, будь ласка, не залишайся з цим наодинці. Поговори з кимось з другом, близькою людиною або фахівцем (це можуть бути телефони гарячої лінії для невідкладної допомоги).
В моменті ти можеш допомогти собі звернувши увагу назовні і побачити 3 речі,
почути 2 звуки та
одне тілесне відчуття, яке зараз найпомітніше
Зробити вдих носом і повільний глибокий видих довших за вдих ртом (3-5 разів або по відчуттях)
А потім проговорити вголос «Зараз у мене є думка, що я нікому не потрібен. Це думка, не факт. Вона виникла, бо мені дуже боляче.»
І тоді подумай, "що б я сказав людині, яку люблю, якби вона почувалася так само?» Можеш прогулятись, зробити собі теплий чай, згадати про щось приємне.
Дякую, що звернувся. Дбай про себе із співчуттям і турботою. Бажаю здоров'я.
