Запитай психолога 🙋‍♀️

как можно назвать состояние когда человек пытается выдумать себе новый диагноз? сама лечусь от депрессии. Но практически уверенна,что присуствует ПРЛ, ничего другого,именно прл. я беспокоюсь сообщить об этом своему врачу,что у меня такие подозрения,так как я боюсь услышать что то по типу "нет,у вас этого нет". я сама по себе человек что не принимаю отказов и не сомневаюсь в своей правоте,когда дело касается подобного.

Добрый. Почти год назад,(10 мая) мне поставили 3 диагноза,депрессия,сдвг и птср. Я сидела на золофте,гидазепаме. Гидазепам перестала принимать ровно через месяц как посоветовал врач. Также пила зоник и кветирон так как были ужасные проблемы со сном,я не спала сутками. Пропила пару месяцев,помогло,вскоре нашла силы и желание устроиться на работу,и из-за усталости от работы засыпаю без них. За год я начала ощущать изменения на АД,но уже как месяц чувствую как возвращаюсь в прошлую "себя". Возвращаются моменты самопровреждения,вечная нехватка сил,нежелание обустраивать свою жизнь,смысл жизни отсуствует. Те моменты,которым я начала радоваться вновь угасли. Снова целыми днями в кровати,ничего не ем,гигиена вновь стала хуже. Не могу конкретно сказать о чувствах и впринципе желаниях,я не знаю хочу ли я к примеру пойти прогуляться,либо же провести с кем-то время,и какие эмоции впринципе вызывают у меня люди,события. Такое возможно при долгом принятии АД? или возможно не правильное построение диагноза? сложно сказать,Я не могу описать картину полностью без наводящих вопросов.

Мене кинула кохана. Боюсь я її більше не поверну. Здається вона мене терпіла, і нічого не відчувала. Для мене це було найбільше щастя та сенс життя, якого тепер немає

Важкі думки про те, що я нікому не потрібен, роблю всім тільки гірше своїм існуванням та відверто ненавиджу себе

Я хочу поговорити про тривогу, яка виникає через знайомого, який був на війні. Ми не були близько знайомі, але я знаю, що він помер, і мене турбує, що від мене очікують піти на похорон або щось придумати. Це викликає сильний внутрішній тиск, страх оцінки та тривогу, і я не можу спокійно прийняти рішення. Також я переживаю, що його знайомі можуть почати на мене тиснути чи обговорювати моє рішення, і це ще більше посилює мою тривогу.

Не важливо важкі питання

Ненавижу свое тело сколько себя знаю, у меня широкие плечи и грудная клетка, поэтому я могу лишь с завистью смотреть на девушек в топах летом.

Худею как могу и думаю что поможет, но с моим ростом 155 тяжело это делать. Я не ем, максимум один раз в день, и то через силу.

Как полюбить себя? я пыталась, выходила из зоны комфорта, подбирала одежду под мой тип, но я готова раздирать себя ногтями от ненависти, и рыдать от видео в интернете где у девушек все идеально.

Живу в Прифронтовому місті, та знаю що мені стане легше коли я переїду у інше місто, але поки що немає такої можливості.

В мене вже два роки немає сил вставати на ОНЛАЙН навчання, засинаю на уроках, а з ліжка встаю тільки після шостої години, коли і починаю робити базові речі типу чистити зуби.

Моя старша сестра, хоче знайти мені психолога, але чим він мені допоможе? скаже щось типу ложитися раніше, вставати через силу, та тдтп.

Чи як?

Доброго дня. Хочу коротко описати свій стан.

Зараз я не хочу зустрічей і більше потребую спокою. Деякі люди не розуміють, що у мене є своє життя, і продовжують кликати мене до себе, хоча я цього не хочу. Я не знаю, як правильно сказати «ні», щоб не було тиску.

Також були ситуації, коли люди позичали в мене гроші і не повернули. Я хочу, щоб вони їх віддали.

Ще хочу додати, що зараз я не п’ю алкоголь через ліки, але мене все одно кличуть на посиденьки.

Підкажіть, будь ласка, чи це нормальна реакція і як правильно ставити межі з людьми.

Зараз у мене непростий період на роботі. Відчуваю сильну втому та виснаження, тримати звичний рівень продуктивності складно. Концентруватися важко, мозок швидко виснажується. Через це зменшила кількість соціальних контактів і зустрічей, хочу побути на самоті, щоб відновити сили.

Я проходжу лікування антидепресантами, є побічні ефекти: сильна втома, зниження концентрації, мозок швидко виснажується, відчуття «заторможеності». Через це я часто думаю, що я «тупа», «погана», що не справляюся і нічого не виходить. Також хвилююсь через фінанси, бо зараз дохід менший і це ще більше виснажує.

Хочу отримати поради, як адаптуватися до побічних ефектів, підтримувати концентрацію та енергію, організувати роботу і відновлення, щоб не погіршити стан, і як впоратися з негативними думками про себе та фінансовою тривогою.